Люблін - адміністративний центр Люблінського воєводства і найбільше місто в центрально-східній Польщі. Розташоване воно на ріці Бистриця. Це одне із найстаріших міст країни. Тут особливо цікаві старі звивисті вулички, середньовічні оборонні споруди і вежі.

Коротка історія.

Перше поселення на території сучасного Любліна виникло в 6 ст. В 10 ст. тут вже було споруджено спочатку деревяну оборонну споруду, а потім і камяну. Інтенсивно місто починає розвиватись лише після будівництва першої католицької церкви, та після отримання містом магдебурзького права в 1317 року. Люблін стає центром однойменного воєводства. Впродовж наступних століть місто переходить у володіння Австрії, потім Росії і нарешті Німеччини. Лише після закінчення першої світової війни - Люблін остаточно стає польським містом. В наш час, це - велике місто з багатою історією та великими можливостями в розвитку через вигідне географічне положення. Це науковий, промисловий та туристичний центр східної Польщі.

Визначні памятки.

Люблінський замок був побудований в 14 ст. на високому пагорбі. В 19 ст. замок був реконструйований і навіть дещо перебудований, тому його первісний вигляд дуже змінився. З часу заснування в оригінальному вигляді збереглась лише кругла вежа. В замку знаходиться унікальна каплиця св. Троїці, яка була побудована королем Казимиром Великим. Її інтерєр до сьогоднішнього дня прикрашають мальовничі фрески в російсько-візантійському стилі, якими храм був розписаний при королі Владиславі Ягайло. Каплиця являє собою доказ поєднання культур Сходу та Заходу, оскільки готичний римо-католицький храм прикрашають сюжети з образами Отців Православної церкви.

Костел ордену домініканців - один із найцінніших релігійних памяток в Любліні. Був побудований королем Казимиром Великим в 15 ст. в готичному стилі. Хоча з часом його дещо перебудували під стиль ренесансу.  Тут знаходяться цінні фрески, скульптури та ікони.

 Старе місто Любліну - одне із найкрасивіших в Польщі. Це суміш різних архітектурних стилів. Особливо вражають середньовічні вулички, забудовані старовинними камяними будинками з багатим оздобленням. Тут ще досі панує атмосфера минулих століть.

Один із архітектурних символів міста є старі Краківські ворота,  які вже кілька століть поспіль є найпильнішим наглядачем та охоронцем міста.

Замосць розміщене в східній частині Польщі, між Любліном та кордоном з Україною. Місто впродовж багатьох років було резиденцією роду Замойських і одночасно - фортеця, яка охороняла їх землі від частих нападів козаків і татар. Унікальний характер міської архітектури, його історичні цінності та фортеця, стали причиною того, що місто в 1992 році було внесено до Списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Місто Замосць виникло в кінці 16 ст. Замовником та ідейним наставником забудови став Ян Замойський, права рука короля Стефана Баторія. Цей вельможа поставив перед собою мету - мати в своїх володіннях місто-фортецю, в якому він розмістив свою резиденцію. З цією метою Ян Замойський викликав відомого і надзвичайно талановитого архітектора Бернардо Морандо, умілими руками якого було створене таке мальовниче архітектурне творіння. Тут оселились купці та ремісники із Польщі та з інших країн світу. Особливо багато нараховувалось  вірмен та греків. Саме вони надали місту південний, і в деякій мірі  навіть східний характер. Фортеця втратила своє первинне значення в 1866 році. На місці потужних стін виникли міські сади. Хоча, до сьогоднішніх днів збереглись елементи старої фортеці: Коц, Нові та Старі Львівські ворота.

Місто Замосць до сьогоднішніх днів залишається містом часів Відродження, задум архітектора чудово прослідковується. Серцем міста є центральний ринок розміром 100 на 100 метрів, від якого у різні сторони відходять вісім вуличок. Тут також розміщена ратуша Епохи Відродження з високою стрункою вежою, до якої підведені потужні камяні сходи, які неодноразово ставали місцем зйомок відомих кінофільмів, в тому числі постановок пєс Вільяма Шекспіра. Інтерес туристів викликають ы будинки як на території Ринку, так і на сусідніх вулицях, які були побудовані в кінці 16 ст. На їх стінах збереглись оригінальні декорації, виконані у східному стилі. Найцікавіші з них - це будинок Морандовських, будинок «Під Ангелом», колись найбагатший вірменський дім, в якому в наш час знаходиться історичний музей, будинок Лінка, який прикрашений скульптурами героїв із грецької міфології,

Замосць - це справжня перлина ренесансу. Не живуть вже у місті греки та вірмени, немає магазинчиків із екзотичними солодощами, але не зважаючи на це тут і досі панує той самий східний колорит, дуже своєрідна атмосфера, яка приваблює сюди тисячі туристів щороку.

Верона - невеличке провінціальне італійське містечко, яке розміщене в північно-східній частині Італії в районі Венето, приблизно в 100 км від Венеції. Тим не менше, за кількістю приїжджаючих сюди туристів може сміливо конкурувати і з Венецією, і з Міланом, і навіть із самим Римом. Секрет такої популярності простий: саме воно є всесвітньовідомим містом закоханих, тут колись жили прототипи відомих шекспірівських героїв Ромео та Джульєтти. Вас приємно здивує також і величезна кількість унікальних античних памяток і мальовничих палаців, побудованих із рожевого  вапняку в Середні віки. За кількістю памяток дохристиянської епохи Верона поступається лише самому Риму.

Коротка історія.

Люди оселились на території сучасної Верони - вздовж ріки Адідже ще з доісторичних часів, однак історія Верони починається з моменту заснування в цих місцях римської колонії. Це відбулось приблизно в 89 році до н. е. Римляни побудували потужні будівлі, і почали використовувати місто як воєнну базу. Як фортечна споруда Верона використовувалась і при франках, які прийшли сюди в 774 році. Культурний розквіт міста розпочався в 13 ст. при династії Делла Скала. А з кінця 14 ст. впродовж 400 років Верона знаходилась під владою Венеції. Після взяття міста наполеонівською армією в 1797 році місто було поділене між Австрією та Францією.  Під владою Італії Верона опинилась лише в 1866 році. Після страшного потопу 1882 року - в цей рік ріка Адідже вийшла з берегів і затопила майже все місто, були побудовані міські стіни, які повинні були оберегти Верону від  всіх подібних катаклізмів.

.

Флоренція - це не просто ще одне італійське місто. Це власне сама Італія. Флоренція дуже гармонійно
поєднує в собі велич та помпезність Риму, романтичність Венеції, могутність Ватикану, спокій Верони. Флоренція - це батьківщина епохи Відродження, це Давид - Мікеланджело, Венера - Ботічеллі. У Флоренції жили та творили Боккаччо, Макіавелі, Джотто, Донателло та інші великі майстри. Флоренція за правом є одним із найкрасивіших міст світу. Саме тут великий Данте створив свою Божественну комедію, яка була написана на тосканському діалекті, яке як наслідок стало основою майбутньої національної італійської літературної мови.

Коротка історія.

В 59 році до н. е. Юлій Цезар неподалік переправи через ріку Арно створив колонію Флоренція. В середні віки містечко було в тіні своїх більш відомих побратимів - Луккі та Пізи. Але в 1125 році Флоренція почала захоплювати сусідні території, і першою жертвою стало місто Фьєзоле. В 1406 р. лягла Піза, а в 1555 р. - Сієна. Флоренція стає столицею Тосканського герцогства. В 1434 р. до влади в місті прийшов Козімо Старший із роду Медичі. При його правлінні та при його онукові Лоренцо Прекрасному Флоренція стала потужним культурним центром Європи. Саме тут створювались перші шедеври ренесансного мистецтва.  Рід Медичі закінчив своє правління в 1737 році. Велике Тосканське герцогство стало одним із володінь австрійських Габсбургів. Після обєднання Італії (1860 р.) Флоренція впродовж пяти років (1865 - 1870 рр.) була столицею країни.

Мішкольц-Топольце - всесвітньовідомий курорт з єдиними в Європі термальними купальнями. Місцеві гарячі води використовували для лікування ще в середні віки. На сучасному курорті окрім термальних купалень на вас чекають: басейн, тенісні корти та комфортабельні готелі. Але найбільша гордість Мишкольц-Топольце - лікувальна термальна купальня в природному підземному гроті в печері. Температура води, яка наповнює озера великих та малих печер, повязаних між собою підземними коридорами, цілий рік становить 29^о - 30^о С, а глибина води коливається в межах 130-140 см. Тут лікуються хвороби опорно-рухового апарату, нервової системи, бронхіальна астма.  

Окрім таких надзвичайних природних особливостей,  Мішкольц приваблює і архітектурно. Дуже красивий історичний центр міста, витриманий в стилі бароко. Всі визначні памятки розташовані поблизу пішохідної зони - вулиці Сечені: дім комітата, Національний театр, Музей природничих наук ім. О. Германа, синагога з меморіалом жертвам  Холокоста, Реформаторська церква на горі Аваш в самому центрі міста, православна церква з єдиним в Угорщині іконостасом, який складається із 88 ікон. На західній окраїні Мішкольца у підніжжі гір Бюкс розміщений величний замок Діошдьор - свідок багатьох визначних боїв, чия історія починається ще в глибокій давнині (ІХ-Х ст.). В 14-15 ст. це було улюблене місце перебування угорських королів. В 16 ст. замок спалили турки, а на початку 18 ст. підірвали Габсбурги. Тому замок не зберіг свого первісного вигляду і поступово відреставровується.